Друга життя моторолера Мураха

У 80-х роках компанія Neval займалася імпортом радянської мототехніки в Великобританію. Це були важкі мотоцикли Дніпро, Іж і Урал з колясками, легкі мотоцикли Мінськ, і в тому числі тульські моторолери Мураха.

Даний моторолер був проданий молочної компанії в місто Лестершир і використовувався для розвозок та реклами.

У процесі використання виникли проблеми з запчастинами і від використання моторолера було вирішено відмовитися.

Моторолер придбав член клубу власників російської мототехніки з міста Солсбері.

Це був не перший примірник в його колекції. Даний моторолер він використовував для пробігів і виїздів на мотофестивали. Кузов в цих поїздках був дуже корисний для перевезень аксесуарів для кемпінгу.

У 1990 році розколовся поршень. Власник спробував полагодити моторолер, але також зіткнувся з проблемою відсутності запчастин, плюс в процесі він ще поламав педаль і механізм перемикання передач.

У підсумку Мураха був кинутий гнити в саду, де він і простояв аж до 2007 року, коли до власника прийшов інший член клубу, до речі метою візиту була покупка, але не Мурашки.

Мураха здався візитерові дуже незвичайним і він вирішив купити і відновити його. За пляшкою портвейну пройшли торги.

17 років Мураха простояв в саду без якого або навіть навісу. Стан був дуже плачевних. Деякі деталі проржавіли наскрізь і не підлягали відновленню. Деяких просто не вистачало.

На щастя, доступ до інтернету відкрив багато цікавого - і запчастини на Ebay і форуми з технічними подробицями.

Нарешті, новий власник, який дуже до речі мав досвід роботи зі зваркою ще з коледжу, вирішив почати реставрацію.

Згнилі і проржавілі наскрізь частини були вирізані і замінені новими сталевими пластинами. Капітального ремонту піддалася вся найбільш постраждала нижня кромка.

В процесі реставрації власникові довелося здобувати нові вміння та навички. Над переднім крилом наприклад він, як бляхар-новачок, бився кілька днів. Також йому довелося вчитися технології нанесення целюлозної фарби за допомогою фарбопульта.

Реставрація зайняла у Роберта 5 років. На проект було витрачено 1300 годин роботи.

Ідея зробити будинок на колесах виникла вже в процесі роботи із звичайної жарти. Дружина поцікавилась у Роберта, що він збирається робити з моторолером. На що він спонтанно відповів, що зробить будинок на колесах і поїде з нею на вихідних на природу.

Завдання було не з легких, якщо врахувати розмір і вага будинку в порівнянні з моторолером. Але, як стверджує Роберт, йому подобалося боротися з вирішенням цієї проблеми.

Основні риси були взяті у трейлерів зразка 50-х років, які прицеплялись до автомобіля і могли змінювати розміри під час паркування. Необхідно було зробити будинок водонепроникним, вирішити питання із збільшенням спального місця.

В кінцевому підсумку спальне місце повинне було мати довжину не менше 1,85 метра. Роберт таки домігся свого. Тепер чекаємо його відгуки про використання на практиці.